Сьогодні, як і віфлеємські пастухи дві тисячі років тому, ми з радістю повторюємо слова тріумфуючого ангельського благовістя. Ці дивні слова огортають наше серце невимовною радістю і сповнюють щирою вдячністю Творцеві. Сам Господь, Який створив увесь світ і все, що є в ньому видиме і невидиме, сходить до нас і народжується у світ простою людиною. Здійснилося пророцтво царя Давида, що Духом Святим сповістив: “милість і істина зустрінуться, правда і світ поцілуються; істина засяє від землі, і правда з небес з'явиться” (Пс. 84:11-12).
Протягом віків людство напружено шукало Бога, сумуючи за втраченим спілкуванням зі своїм Творцем. У відповідь на ці зусилля, на спрямовані до небес руки та серця Господь явив Свою любов до роду людського і Сам простягнув Свою спасительну руку. В Іісусі Христі після довгих тисячоліть, нарешті, зустрілися Бог і людина, і з'єдналося небесне та земне, і здійснилися духовні сподівання синів та дочок Адама.
Подія Різдва Христового відкриває нам таємницю Божого промислу, адже людський розум не здатний до кінця зрозуміти, як Творець і Промислитель Всесвіту, Безмежний за Своєю природою Бог сходить у наш змучений гріхом світ і виявляє Себе у вигляді безпорадного Немовляти, що народилося в стайні, де пастухи та худоба ховалися від негоди. Благовістя, оспіване небесними силами, проповідується східними мудрецями і засвідчене простими пастухами, голосно виголошується в усіх кінцях землі. Все це відкриває нам глибину незбагненної премудрості Божої та робить причетними до сокровенного Троїчного задуму про спасіння людини.
Нині ми знаємо, що: «Бог так полюбив світ, що віддав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16-17). І тепер: «…виправдавшись вірою, ми маємо мир з Богом через Господа нашого Іісуса Христа, через Якого вірою і отримали ми доступ до тієї благодаті, в якій стоїмо і хвалимося надією слави Божої, … тому, що любов Божа вилилася в наші серця Духом Святим, даним нам» (Рим. 5:1-2; 5).
Мир – це те, що є одним із найсуттєвіших проявів любові Бога до людини. Недаремно старозавітні пророки передвіщали, що прихід Месії на землю принесе з собою мир, подарує людям любов і справедливість, усуне будь-яке зло і ненависть, відновить вселенську гармонію та злагоду. І ось сьогодні ми чуємо, що Христос, Князь миру, Отець вічності, в якого на плечах влада і честь – саме Той, про Якого пророкував Ісая – нарешті народився. Мир, який уособлює Господь, не означає відсутності війни між народами чи країнами. Справжній мир людина отримує лише тоді, коли примириться з Богом і з’єднається з Ним. Новонароджений Іісус поєднує і примирює в собі Бога та людину, і внаслідок такого поєднання та примирення Христос стає джерелом миру на всій землі. Святий апостол Павло навчає нас: «Він бо наш мир, що зробив із двох одне, зруйнувавши ворожнечу Своїм тілом» (Еф. 2, 14).
Минулий рік став ще одним роком випробувань для нашого боголюбивого українського народу. Ще один рік війни, ще один рік російської військової агресії, ще один рік болю і страждань. Смертоносна рана війни продовжує кровоточити. На превеликий жаль, щодня у наших молитвах збільшується кількість імен убитих та поранених воїнів. Це не просто імена, за кожним з них – ціла сімейна трагедія, скалічена доля, діти-сироти, вдови дружини, батьки, котрі не дочекалися сина чи доньку. Ворог продовжує вбивати невинних людей, руйнувати інфраструктуру, сіяти страх, безнадію та горе.
Ворог роду людського також не спить і продовжує породжувати розділення та ворожнечу і всередині українського суспільства. Нас поділяють на кращих і гірших, вирішують за нас, які свята нам святкувати і яким календарем користуватися. Темні хмари нависли над нашою Церквою і здається, що ми безсилі щось змінити.
Та ми не повинні забувати слова святого апостола Павла: «сила Божа здійснюється в немочi» (2 Кор. 12:9), бо «Якщо Бог за нас, то хто проти нас?» (Рим 8:31). Радість Різдва Христового, блага звістка про народження в людському тілі самого Божого Сина, неначе могутній промінь вічного сяйва сходить сьогодні з небес на землю, бо це є «Світло істинне, що освітлює кожну людину, яка приходить у світ» ( Ів 1:9). Спаситель народжується на Землі, щоб стати в усьому, крім гріха, подібним людям. Всемогутній Бог применшує Свою силу і славу заради людей, щоб таємничо дарувати нашому життю загублений сенс. «Коли ж Бог став з людьми, – говорить в Слові на Різдво Христове Іоанн Златоуст, – нічого вже боятися й тремтіти, але потрібно бути спокійним за все».
Якщо ми зуміємо прийняти мир, який сьогодні оспівують ангели, у свої серця, якщо він буде панувати у наших сімʼях та родинах, якщо він буде проявлятися у нашому ставленні до друзів і колег та особливо сьогодні – до військових, переселенців, медиків, волонтерів, то не буде для нас нічого неможливого. «І з Богом ми проженемо ворожі загони, і з нашим Богом подолаємо мури.» (Пс 18:28-30), Господь «посоромить тих, хто повстає проти нас» ( Пс 54:6), і «витре сльозу з очей кожного» (Одк. 21:4).
Нехай Милосердний Господь укріплює всіх нас на шляху християнського життя, щоб і надалі зміцнювалася в нас віра, не зникала надія і зростала любов, щоб, входячи в торжество світлого Різдвяного свята, ми неухильно сповіщали світові велику благочестя таємницю, несли людям втіху та благословенний мир у Христі Іісусі.
Амінь.