Воскресіння Христове – це найвеличніше торжество Церкви Христової та найбільше свідчення про Божество Іісуса Христа. Пасха Христова є утвердженням нашої віри, основою надії і торжеством любові. Віра у Воскресіння Господа Іісуса є тим наріжним каменем, тим непохитним стовпом, на якому ґрунтується християнство. «Якщо Христос, померши, не зміг би воскреснути, – каже святитель Іоанн Златоуст, – то й гріх не був би знищений, і смерть не була б переможена».
Віра у Воскресіння – це тверде переконання в тому, що ми спасенні, вільні від влади гріха і смерті. Подія Воскресіння є основою християнської віри настільки, що, як говорить св. апостол Павло: «якби Христос не воскрес, даремна була б наша віра» ( 1 Кор. 15, 17).
«Я є воскресіння і життя, – сказав Господь, – хто вірує в Мене, якщо й помре, оживе» (Ін. 11, 25). Воскресіння Христове дарує нам справжню свободу і наповнює буття людини змістом і надією. Найголовніше ж – воно відкрило шлях до Життя Вічного кожному, хто вірує у Христа і перебуває в Церкві.
Воскресіння Христове – це свято вічної радості. У ці святкові дні Церква закликає всіх віруючих радіти: «Цей день, його ж створив Господь, радіймо й веселімось в нім» (Пс. 117, 24).
«Радуйся!» – сказав Архангел Гавриїл до Пресвятої Богородиці, звіщаючи їй благу звістку. «Я звіщаю вам велику радість», – почули пастухи і дізналися про Різдво Богомладенця Христа. Зрештою першим словом Воскреслого Христа було: «Радуйтеся!»
Але сьогодні нам тяжко порадіти сповна, оскільки вже третій рік поспіль ми зустрічаємо Христове Воскресіння у час, коли світло нашої радості затьмарюють сутінки війни. На превеликий жаль, продовжується кровопролитна війна, найкращі сини та доньки віддають свої життя, боронячи Батьківщину. Внутрішні чвари та непорозуміння розділяють наше суспільство. Продовжуються також утиски та цькування духовенства і вірян Української Православної Церкви. Боротьба триває не лише на полі бою, а й на духовному фронті.
З’являється логічне запитання: як радіти у такий час? Та хіба ж ми не знаємо, що сьогодні, як і в усі часи, «тісні ті двері і вузька дорога, що веде до життя, і мало таких, що її знаходять» (Мф. 7,14). Та Воскреслий Спаситель, вказуючи нам на цей шлях, заспокоює нас словами: «Не бійся, мале стадо, бо Отець ваш дасть Вам царство» (Лк. 12, 32).
Найбільшим прикладом для нас у час таких випробувань є сам Христос. Під час молитви у Гефсиманському саду Господь як людина, боячись смерті, просить Отця: «нехай чаша ця, чаша страждань, чаша смерті, пройде повз мене,– і додає: але не як я хочу, а як ти, Отче». Ось ці слова є надзвичайно важливими для нас, адже ми вже довгий час щиро молимося і просимо Бога, щоб чаша війни і страждань минула нас, але поки війна все ж триває. Митрополит Лімасольський Афанасій, розмірковуючи над темою людських страждань, пише: «Неможливо оминути цієї чаші страждань, що б ми не робили. Головне полягає в тому, яку користь ми винесемо, випивши її: з наріканням чи з вдячністю Богу». Тільки той, хто співстраждає з Христом, буде і прославлений разом із Ним. Воскресіння Христове надає сенс усьому нашому життю, і тільки завдяки цьому можна зрозуміти та витримати те, що відбувається навколо нас, протистояти всьому цьому і терпіти, передусім, самого себе, потім тих, хто нас оточує, хто засмучує нас своїми слабкостями так же ж, як і ми опечалюємо їх. І кожен із нас призваний підтримувати іншого: «Носіть бремена один одного і таким чином виконаєте закон Христовий» (Гал. 6, 2). Справжній мир настане тільки тоді, коли ми будемо працювати не лише над будівництвом земного царства, але й шукатимемо, за словами Спасителя, «Царства Божого і правди Його» (Мф. 6, 33). Про таке оновлення свідомості говорить апостол Павло: «Отож ми погреблися з Ним (Христом) хрещенням у смерть, щоб, як Христос Воскрес із мертвих славою Отця, так і нам ходити в оновленому житті» (Рим. 6, 4). Цей же апостол розкриває плоди Святого Духа, якими володіє оновлена Господом людина: «любов, радість, мир, довготерпіння, благість, милосердя, віра, лагідність, стриманість» (Гал. 5, 22-23). Це і є ті чесноти, які ми повинні плекати щодня задля себе та ближніх.
Сьогодні до нас, коли ми молитовно з надією звертаємося до Бога про помилування , приходить світлоносний ангел і ясно звіщає про перемогу Воскреслого Христа. Він несе втіху і мир тим, хто оплакує загиблих, дає впевненість Господньої перемоги над насиллям, агресією, злом і неправдою. «Нині спасіння світові, бо Воскрес Христос як всемогутній». Святкувати Пасху серед війни – це вміти вже сьогодні бачити у Воскреслому Христові нашу перемогу. Вона повинна передусім відбутися в наших душах і наповнити собою серце кожного, хто дійсно вірить, що Христос Воістину Воскрес! Ця віра в перемогу Воскреслого дозволяє тим, хто на передовій, стати перед обличчям смерті і мужньо та впевнено захищати свою землю. Ця сила Воскреслого дає нам можливість протиставляти ненависті та злу любов і милосердя.
Щиро молю милосердного Бога, щоб Він дарував усім нам міцне здоров’я, терпіння, успіхи у молитві та праці. Допомагаймо заради Іісуса Христа військовим і переселенцям, вдовам і сиротам, пораненим та скаліченим, усім постраждалим від війни, і не тільки. Піклуймося про літніх людей та одиноких, нужденних і обездолених. Обіймаймо їх, зігріваймо теплом своїх сердець та справами милосердя своїх рук, розділяймо з ними цю величну радість світлого Воскресіння.
Пасхальна радість сьогодні в нас єднається з вірою в те, що надалі буде перемагати тільки Христос та здоровий людський розум, щоб більше не плакали, не страждали люди, а щоб радість, мир і Дух Святий панували серед нас! І буде за словами Христа: «Я знову побачу вас, і зрадіє серце ваше, і вашої радості ніхто не забере у вас» (Ін. 16.22).