Дев’ятнадцятого серпня 2024-го року у селі Рея Гришковецької громади провели у вічність спочилого Захисника України Олега Артемчука. Чин поховання звершив настоятель церкви – протоієрей Євстафій Гаврилів.
Олег Валерійович Артемчук народився 5-го грудня 1978-го року. Його батьки на той час проживали у Старому Солотвині, голова родини був військовим і за направленням поїхав служити в Узбекистан, розповідає Людмила Артемчук, мама воїна, яка згадує дорогі серцю миті життя свого сина: «Маленькому тоді було лише 10 місяців. У 1979-му почалася війна в Афганістані. Через 9 років чоловіка перевели до Польщі, далі – до Туркменії. Розпався Радянський Союз, і ми повернулися в Україну. Чоловік служив на Житомирщині, в селищі Озерне. Вийшовши на пенсію, він незабаром захворів та помер. Синок спочатку навчався у школі в Середній Азії, потім – у Польщі, далі – в Озерному. Отримав професію газозварника, також – слюсаря-сантехніка і став майстром-висотником…»
Олег не цурався ніякої праці, виконував різні роботи, пов’язані з ризиком, не один раз був на волоску від смерті, розповідає мама: «Пресвята Богородиця захищала і спасала…»
Почалася повномасштабна війна, і Олег Артемчук, не вагаючись, у квітні 2022-го року пішов боронити рідну Україну від ворога. Військова служба була його покликанням. Олег героїчно бився з загарбниками, захищаючи рідний край і кожного з нас. Важка хвороба обірвала його життя. Чоловік помер 18-го серпня 2024-го року…
У понеділок 19-го серпня жителі села Рея, стоячи на колінах, проводжали славного земляка, Захисника України, в останню путь… Воїну не виповнилося і 46-и років, йому б ще жити й жити, любити, працювати та радіти кожному новому дню, але він обрав шлях Героя – став на захист Батьківщини…
Настоятель Свято-Петропавлівського храму с. Рея протоієрей Євстафій Гаврилів звершив чин поховання воїна. Відспівування в рідній домівці, поминальні молитви, запалені свічки, прощання зі спочилим… У блаженнім успінні вічний спокій подай, Господи, спочилому рабові Твоєму Олегу і сотвори йому вічну пам’ять…
Траурна процесія послідувала до храму, де свого часу вінчався Олег Артемчук. Тут співає у церковному хорі його мама Людмила.
«Ми зібралися, щоб віддати честь і славу Герою – нашому славному односельцю, та шану – його матері, яка виховала такого сина. Він нині прощається зі своєю родиною, дружиною, своїми побратимами, з усіма нами. Мужній воїн, який віддано любив Батьківщину, – приклад для всіх нас. Ці квіти кольорів Прапору України – на знак нашої поваги та вдячності відважному захиснику. Нехай Господь упокоїть його душу…» – висловив глибокі співчуття рідним і близьким померлого отець Євстафій.
На сільському кладовищі священник відправив заупокійну літію… Віддати данину шани справжньому патріоту України, розділити з рідними біль непоправної втрати прийшли голова Гришковецької ТГ Ірена Лісова, представники органів місцевого самоврядування, військовослужбовці, друзі та мешканці інших сіл громади…
Безстрашного воїна поховали з почестями під залпи пострілів почесної варти… Нехай Милосердний Господь прийме душу спочилого і оселить її у своїх райських обителях. Вічна і світла пам’ять… Доземний уклін Захиснику України…