У тиші святість й чистота,
Неначе, справді, зустріч з Богом.
Лиш тиша і нема нічого...
І крильцями тремтить душа.
Почуєш раптом звуки вітру,
Простудженого грудня шепіт,
Сніжинок падаючих трепіт...
Все так безхитрісно і світло.
А сонце сипле краплі-ноти,
Пасуться хмароньки-овечки,
Здається, зовсім недалечко…
І забуваєш: хто ти, що ти…
Неначе тільки народився…